«Сучасний Львів», Олена Степанів


Назад Вперед

–   3 з 49   –

знищені чи усунені церкви: св. Теодора (площа св. Теодора), Воскресення при Замковій вул., Спаса або Преображення при Жовківській, вірменські: св. Анни при Жовківській 42, св. Якова і св. Хреста, та татарський мечеть на Підзамчі.

Будівництво було, як стверджують фундаменти, візантійсько-романське, в більшості мабуть дерев'яне, тому то з давніх пам'яток в цілості нічого не залишилось.

Церква св. Миколая була, мабуть, княжою, двірською церквою, походить з XIII- XIV ст. Нинішній вигляд походить з 1800 р. Поземий плин церкви залишився давній; це е центральна базиліка з трьома павами у вигляді хреста, з трьома абсидами і двома копулами. Спереду добудовано передсінок, а над ним дзвіницю. Цілість святині з її оточенням робить вражіння вікової будівлі з грубими мурами. В нутрі, у головнім вівтарі, знаходиться візантійська ікона св. Миколая. Іконостас новий, рококовий. Фасада відновлена 1924 р. і прикрашена фресками Петра Холодного на місці давніх затертих. Церква св. Онуфрія з монастирем Василіян походить також з княжих часів. Мури походять з пол. XVI ст.; фондовані кн. Костянтином Острозьким, київським воєводою. Постала з двох нав, званих більшою і меншою церквою. В тім часі постав також невеликий монастир з кількох келій, до яких в 1592-1600 р. добудовано лічницю. В історії Львова монастир відіграв велику роль. В його околиці в 1573 р. Іван Федорів заснував першу, львівську друкарню, а на монастирському цвинтарі його, й поховано. Тут хоронили також визначних львівських; міщан, молдавських господарів і їх родини, шляхту. В 1693- 1698 рр. обведено монастир мурами зі стрільницями, яких сліди знаходяться від сторони Замкової вулиці. Дзвіниця з грубими мурами походить з XVII ст.

Церква св. Параскеви (П'ятниць) мурована (пол. XVII) в характері твердині. В нутрі знаходиться дуже цінний іконостас, архитвір різьби і малярства з 70 великими і малими іконами в українсько-візантійському стилі; іконостас старший, як теперішня церква.

Костел Івана Хрестителя на Старім Ринку збудований - для жінки кн. Льва Констанції, доньки Белі IV. Багато разів перебудований. Остання перебудова в неороманськім стилі походить з 1887 р.

Костел Марії Сніжної збудований німецькими колоністами; до закінчення будівництва латинського собору був парохіяльною церквою. Перебудований останній раз в XIX ст. в неороманськім стилі. В нутрі цехові образи.

Княже місто було людне (тут були теж колонії: німецька, вірменська, татарська) й просторе, з численними домами й крамами, городами та садами, Поля й сіножаті знаходилися і на другому березі Полтви. Його простір становив приблизно 50 га. і сполучався на сході з громадою Знесіння.

Готичний Львів. Після прилучення галицького князівства до Польщі у 50 рр. XIV ст., на південь від княжого городу в широкій частині заплавини, постало нове місто за німецькими зразками.

Воно мало форму неправильного чотирикутника з квадратовим ринком посередині. На чотирьох його рогах сходилися вулиці під прямим кутом. Сітка вулиць була розміщена правильно і густо забудована. Місто обведене мурами з оборонними вежами, ровом та валами. Будували його німці-колоністи, закликані Казимиром, на основі німецького магдебурзького права. Місто носило німецько-ґотичний характер.

На північному сході мури міста заходили на територію давнього княжого Львова, куди нині проходить Скарбківська вулиця.

З ринку цього ж міста до княжого Львова вела Краківська вулиця, що закінчувалася краківською (татарською) брамою. У протилежний бік йшла з ринку Галицька вулиця, що її замикали, галицькі ворота в мурі, який тягся вздовж теперішньої вулиці Кеніґштрассе (Собєського). Вулиці - Галицька та Краківська лежали на шляху Галич-Холм, що теж


Назад Вперед

–   3 з 49   –

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49