«Сучасний Львів», Олена Степанів


Назад Вперед

–   30 з 49   –

опіку мали не лише князі, але й бояри, купці, ремісники. Правдоподібно, не мали львівські українські міщани (граждани, містичі) своєї самоуправи, але підлягали загальній адміністрації землі, мали ті самі права і обов'язки, як усі вільні люди, могли посідати свої села і маєтки поза містом, так як це було у всіх інших городах на українських землях за княжої держави. Крім місцевого населення у Львові жило й зайшле, закликуване князями, як німці, що перебували тут від самих початків існування міста. Вони творили осібну громаду і судилися своїми правами (їх храмом був костел Марії Сніжної, до якого належав млин на Полтві). Вірмени, що поселилися тут в XIII ст., мали також свою самоуправу; татари мали свій мечет і цвинтар під Високим Замком; мадяри Прийшли сюди з жінкою князя Льва Констанцією, донькою Белі IV, жили також караїти і жиди. Про перебування поляків у княжому городі не згадує ніяке джерело. На княжому дворі виступають вони разом з чехами аж за Юрія II в пол. XIV ст., як дружинники. Німці займалися ремеслом, торгували з німецькими і прибалтійськими городами, у вірменських руках була торгівля зі сходом.

До міста, заснованого Казимиром Великим на маґдебурському праві, наллило передовсім німецьке населення і надало містові в його мурах німецький характер; передмістя залишили свій український характер. Крім німців прийшли тоді також польські купці і жиди. Актами льокаційними 1356 і 1368 рр. надано містові самоуправу. Судейську владу виконував війт з лавниками, а адміністративну (управа маєтками міста, додержання порядку, безпеки, оборони, стягання податків) - бургомістр з багатьма виборними на рік радними. В 1577 р. прибув контрольний орган «Рада 40», бо управа міста стала олігархічною і опинилася в руках кількох визначних родів. За населенням міста збереглося право звертатися до короля. Українці, вірмени, жиди судилися своїм давнім правом, бо німецьке право признавало тільки католиків. Люк (Deutsche Aufbaukrufte im Osten) думає, що в роках 1405-1426 на 5000 чол. львівського населення було 4000 німців. З кінцем XV ст. у Львові жило 8000 мешканців (6 тис. місто - 2 тис. передмістя).

Перевагу у Готичному місті мали німці; українці, вірмени, жиди і інші жили на передмістях, а в самому місті замешкували тільки визначені вулиці чи квартали. Протягом XVI до XVII ст. давні німецькі роди спольщилися. Через те місто втратило свій німецький характер. Водночас українське львівське міщанство в місті і на передмістях досягло великого добробуту з торгівлі і ремесла та культурного значення з розвитком братств, друкарні, школи, видавництв. Воно боролося за своє повне право в цехах, торгівлі, церкві, управі містом. Польський елемент у Львові до половини XVI ст. був дуже слабий, що лише пізніше скріпився сполонізованими німецькими родами і їх капіталами, а потім з другої половини XVII до кінця XVIII віку вірменами, які під впливом унії з католицькою церквою зденаціоналізувалися. Позатим Львів, як визначне торговельне місто, притягав до себе ще таких чужинців: італійців, французів, греків, волохів, шотляндців, мадярів, які приїздили сюди тимчасово або поселювалися постійно.

Мешканці за віровизнанням поділялися на три групи, латинську: німці, поляки, італійці, французи, шотляндці, мадяри; грецьку: українці, вірмени, волохи, і жидівську. Латинська група, почавши від XVI ст., підпадає під польські впливи, українці асимілюють греків, волохів, болгар і частково вірмен. Одинокі жиди творять окремий, замкнений для себе, світ і послуговуються жаргоном німецької мови, як рідною.


Назад Вперед

–   30 з 49   –

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49