«Сучасний Львів», Олена Степанів


Назад Вперед

–   35 з 49   –

Жваве господарське життя панувало у Львові до половини XV ст., тобто до упадку Царгороду й Генуезьких колоній: Кафи, Юлії, Бєлгороду. Пізніше приходить деякий застій. Новий торговельний розвиток Львова починається через зносини зі сходом з пол. XVI ст. і тягнеться до кінця XVI, а то майже до половини XVII ст.

Привілейоване становище шляхти спричинило новий упадок Львова. Упало ремесло і торгівля, які з XVI ст. стають поступово виключним зайняттям жидів. В часі розборів Польщі, Львів був тільки невеличким містом: багато домів спустошіло, міщан- ство збідніло, торгівля й ремесло підупало і перейшло в жидівські руки. Жиди зосереджували тоді в своїх руках 3/4 всієї промисловости й торгівлі, чиншових домів і всіх заробітків.

Новий розвиток Львова почався з переходом Львова під владу Австрії, коли він став столицею великої австрійської провінції - Галичини і Володимирії. Цехова 35 організація ще існувала, але не мала вже давнього виховного значення. В 1814 р. було 21 цехів. Появилися нові роди ремесел, а навіть деякі більші підприємства. Продуковано на експорт медичні інструменти, карети, шовк, лікери, горілки, пиво. Торгівля міста, хоч заспокоювала виключно місцеві потреби, все таки надавала йому торговельний, а не промисловий характер. Овочами краєвими і спроваджуваними з Мадярщини торгували бойки, що мали свої крами на Галицькій та Краківській площах. Проведення залізниць: 1861 р. до Кракова, 1866 р. до Чернівець, 1869 р. до Бродів мало великий вплив на господарський розвиток Львова, бо він, як залізничний вузол, став торговельною станцією, та посередником в торговельних зносинах Австрії з Росією і Румунією. Розвивається промисловість споживча, одягана, металева і будівельна. Львів експортує власні вироби: меблі, музичні інструменти, шмуклерські та римарські вироби, карети до Росії, імпортує хутра, а в транзитній торгівлі відіграють головну ролю тварини і збіжжя, яке тут приходило з Росії і Румунії.

Повоєнні відносини, що панували на сході Европи (господарська відокремленість) спричинилася до занепаду Львова, як торговельного посередника зі Сходом, а спроби встановити давній торговельний контакт та зробити СРСР споживачем польської промисловости не дали бажаних наслідків (організація у Львові східних ярмарків на повиставовій площі). Роля Львова мусіла обмежитися до посередництва в постачанні передусім сільсько-господарських продуктів Покуття, Поділля, Волині й Розточчя в сирій та перетвореній формі на внутрішні та західні заграничні ринки. Велику торговельну ролю в цій ділянці відіграли українські торговельні краєві кооперативні централі: «Центросоюз» (збіжжя, яйця, тварини й домашня птиця), «Масло союз» (молоко й молочні перетвори), як доставці на внутрішні та закордонні ринки, а «Народна Торгівля» - як краєва централя для міських споживчих кооператив, задовольняла частково теж потреби львівського населення. Появилися тоді побіч польських і жидівських теж українські приватні торговельні підприємства. Останніми роками, перед німецько-польською війною, число великих торговельних підприємств зменшилося, зате збільшилося число малих. Крамниці вели торг споживчим і колоніяльним крамом, мануфактурою, конфекцією, ґалантерією та іншими родами товарів, а також скупом збіжжя, рогатої худоби, свиней, яєць тощо. Гуртові склади й магазини скупчувалися близько залізничних станцій. Відношення торгівлі до промисловости у Львові було як 4:1 в користь торгівлі.

У 1935 р. у Львові було 7.446 торговельних підприємств, з них 763 підприємств великих (І і II категорії). Підприємства займалися скупом збіжжя, живих тварин, сирих шкір, шмат, всякої сировини та деревних матеріялів (усіх 167), а продавали: рільну сировину і рільничі продукти, смако-харчові вироби, одяг, меблі, господарські знаряддя, машини, хемічне виробництво, папір і вироби з паперу, книжки, газети, твори мистецтва, залізні і металеві речі (усіх підприємств було 6.242, в цьому числі 3.022 харчових, а 1.340 конфекційних).

З приходом большевиків до Львова, його торговельне життя було завмерло. Знесено приватну торгівлю, залишилося тільки невелике число малих споживчих крамниць, головно жидівських. Реорганізовано відтак кооперативну торгівлю, а всю іншу удержавлено. Торгівля скупчувалася в окремих галузевих централях, а саме: торгівля споживчими артикулами групувалася в централях як Міськхарчторг, Трансторгхарч, Рибозбут, Гастроном, Ресторантрест і ін., а промисловими: у Промторзі, Універмазі, Культторзі, Ювелірторзі, Головхемі, Головзбуті, Текстильзбуті і ін. На ринку з'явилися були:

1) харчові продукти, торг якими відбувався не так у крамницях, як на столах та прилавках базарів, де продавано без ніяких санітарних вимог;

2) промислові вироби з СРСР, передовсім московських фабрик (косметика, мануфактура, залізні вироби);


Назад Вперед

–   35 з 49   –

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49