«Сучасний Львів», Олена Степанів


Назад Вперед

–   37 з 49   –

Господарська криза, що розпочалась у 1929 р., впливала у тому напрямі, що деякі більші підприємства не працювали, або працювали лише частинно, збільшуючи число безробітних. Більшу життєву активність проявляли дрібні, переважно ремісничого типу, майстерні, які могли удержатись як такі, що продукували дешевше і були більш елястичні. У львівській промисловості працювало у 1931 р. 45.308 робітників, в цьому 11.526 жінок. З того у великій і середній промисловості 17°/0, у дрібній і ремісничій 37% усіх працівників; у 1939 р. у великих і середніх підприємствах працювало 11.706 робітників. Ремісники, які у 1938 р. мали 6.415 майстерень, давали працю ще 18.885 особам і їх продукція становила 70,877,068 зл. Ремесло обіймало групи: будівельну, деревну, металеву, шкіряну, харчову і особистих послуг. Найбільшу продукцію давали харчова (22,006.955 зл.) і металева (17,329,468 зл.) галузі. Реміснича продукція заступала вповні деякі галузі промисловости. Половину ремісників давали: шевці, кравці, різники і ковалі, 1/4 столярі, пекарі, фризієри, мулярі, масарі, а решту - 54 інших видів ремесел, які поволі заникали.

Умови праці в фабричній промисловості були важкі, заробітна плата мала, попит працюючих сил невеликий, а зате продажа робочих рук була дуже велика.

Щодо географії промисловости, то розміщення виробництва відповідало природним умовинам. Фабрики цементових виробів розташувалися у східній частині Львова близько пісківень, мінеральна промисловість, добування і перерібка глини і цегли, кахлі, скупчувалася на півдні і південному-сході (Пасіки, Снопків, Козільники, Кульпарків), на периферіях Львова в районах доброї глини; фабрика добрив, оперта на випалюванні тваринних кісток (кістярня), на півночі близько міської різні. По північній стороні вздовж вулиць Жовківської та Городецької, близько обох залізничних станцій, розвииуларя властива промислова частина Львова, де продуковано металево-машинові вироби, харчові і хемічні, текстильні, взуттєві і одягові. Вздовж лінії Станиславів-Львів і ві найближчому її сусідстві на Персенківці розбудувались тартаки і дерево - обробна промисловість, як також близько Підзамчя, при Замарстинівській вулиці. Електрівня, що працювала на девізнім кам'янім вугіллі, постала при станції Персенківка, а газівня, що опирала продукцію газу частинно на спроваджуваних газах з Дашави, а в більшій мірі на коксуючім вугіллі близько Підзамчя. При промислових районах на Замарстинові, Знесін- ні, Сиґнівці, Снопкові - розташувались робітничі оселі. Належить одначе відмітити, що у мінеральній та мінерально-добувній промисловості працювали головно не місцеві, а напливові робітники, тому то Снопків та горішній Личаків не має типового характеру робітничих районів.

Більшовики мали наміри перетворити Львів у великий промисловий осередок. Щоб забезпечити місто і промислові підприємства недорогою рушійною силою, збудували другий газопровід з Дашави до Львова та розпочали сильніше експлуатувати багатства торфу і бурого вугілля в околиці Львова. Одночасно після проведення скооперування дрібних приватних ремісничих майстерень і дрібних фабричних та після націоналізації


Назад Вперед

–   37 з 49   –

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49