«Сучасний Львів», Олена Степанів


Назад Вперед

–   48 з 49   –

Трамвай.

Львівський трамвай, належить до головних комунікаційних засобів міста Львова. Його значення залежить від великої площі Львова, великого віддалення центра від периферій, та від великих різниць висоти між середмістям (дно долини Полтви) і іншими частинами Львова. Ті різниці доходять до 100 м.

Львівський трамвай пущено в рух в 1888 р., спершу як кінний, експлуатований фірмою «Соцієта Трістіне Трамвай». Дві лінії забезпечували тоді комунікацію в місті і перевозили пересічно 1,867.000 осіб річно. В 1889 р. кінний трамвай розпоряджався 105 кіньми, 37 особовими і вантажними возами. Середня швидкість возів становила 6,4 км/год.

Зі швидким розвитком і розбудовою міста кінний трамвай не міг уже по короткім часі забезпечити комунікаційних потреб Львова. Тому то в часі першої краєвої вистави у Львові фірма Сіменс-Гальське будує електричний трамвай, який у. 1894 р. розпочав, свою роботу. Тоді вихідними точками виїзду трамваїв були вулиці: Кілінського і Гетманська, а доїздовими: головний залізничний 'двірець, тодішня Личаківська рогачка і Стрийський парк. Довжина трамвайної лінії становила 6,86 км а табір складався з 16 моторових возів. Скоріша і дешевша комунікація електричним трамваєм усунула в ближчому часі кінний трамвай із львівських вулиць.

З хвилиною, як електрична залізниця стала міським підприємством (1894 р.) - вона постійно розбудовується. Щорічно зростає довжина експлуатованих трамвайних ліній, як і число пасажирів. Коли в 1896 р. довжина експлуатованих трамвайних ліній становила лише 8,3 км, то в 1909 р. вже 25 км, а тепер понад 33 км. В 1899 р. фреквенція зростає до поважного числа 5 міл. річно і тоді виявилася потреба розбудови дальших ліній, збільшення табору, а передовсім потреба розбудови електричного закладу, який постачав би електричний струм трамваєві.

Переломовим роком в розбудові електричного трамваю є 1907 р., коли число пасажирів дійшло до 12 міліонів. В тім році припинив свою діяльність кінний трамвай, бо місто викупило концесію від трамваєвого товариства. В роках перед самою світовою війною число перевезених пасажирів постійно зростає (в 1913 р. - 32 міл.) і сітка розбудовується. По війні, яка затримала дальше поширення ліній електричного трамваю, наступає нова розбудова сіті, так: з кінцем 1929 р. відчинено нову лінію через Пелчинську вул. з Головного Двірця до Технічної школи при вул. Снопківській, а 1930 р. - лінію, що йшла через вул. Городецьку до Богданівки. В тім же році закінчено будову нової ремізи при Городецькій рогачці і здано в користування.

Світова господарська криза вплинула також від'ємно на дальший розвиток міської електричної залізниці. Від 1929 р. можна зауважити меншу фреквенцію. Одначе, не дивлячись на тяжкі фінансові умови, сітка електричних трамваїв збільшується - головно в сторону передмістя. Позатим у тому часі перебудовано трамвайні лінії, усуваючи одноколійні, і тим збільшено їх придатність.

Після прилучення підміських громад до Львова (1930 р.) виявилася потреба зблизити периферії до центру міста. Для цієї цілі введено міські автобуси, які мали за завдання обслужити Клепарів, Скнилів, Левандівку і Новий Львів. Довжина автобусових ліній становила 19 км 100 м, по них перевезли автобуси в 1938/39 р. 438.741 осіб. Тепер головним комунікаційним засобом для мешканців Львова є трамвай. Довжина теперішньої трамваєвої лінії, яка знаходиться в експлуатації, становить 70,8 км. Середньо перевозиться трамваєм денно близько 175 тис. пасажирів. Та цифра перевищує максимальну, яку дотепер осягнув львівський трамвай. Очевидно, вона була ще вищою в 1. кварталі 1940 р., коли то трамвайний рух дійшов до найбільшого напруження, перевозячи денно близько 240 тис. пасажирів. Треба пам'ятати, що тоді населення Львова через біженців доходило понад пів міліона.


Назад Вперед

–   48 з 49   –

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49